Як підготувати дитину до школи?

 

Думки про те, чи варто готувати дитину до школи, і як це робити, досі розходяться. Жалісливі бабусі готові ночами вчити малюка читати, щоб не переплачувати за «спеціальні курси», батьки ж хапаються за голову, намагаючись визначити, чи дійсно корисні підготовчі програми і, найголовніше, що вони самі, як батьки, можуть зробити для своєї дитини, щоб та успішно адаптувалася в школі. При правильній організації процесу, підготовка до школи може стати дуже захоплюючим заняттям – і для вас, і для майбутнього першокласника.

Одні вчителі першокласників скаржаться на те, що деякі діти «перепідготовлені» і вже все вміють і знають, а в школі в перші місяці їм просто нема що робити. Інші зазначають, що малюк без зусиль відтворює англійські слова, але при цьому не може зв’язно розповісти, про що він тільки що прочитав по-українськи. Треті захоплюються майже геніальними дітьми – тільки ось ці діти то пенали втрачають, то туалет в школі не можуть знайти, і зазнають труднощів у спілкуванні зі своїми однолітками. Так якою ж має бути підготовка до школи? Що можуть зробити батьки, щоб новий етап в житті дитини пройшов безболісно і успішно?

Навіщо готувати дитину до школи?

Навіщо потрібно готувати дитину до школи, знають не всі батьки. «Тому що так прийнято» або «тому що так роблять усі». Тут і починаються основні проблеми, оскільки нерозуміння того, що дає підготовча робота майбутньому першокласнику, призводить до таких дивних ситуацій, описаним на початку цієї статті: дитина має масу непотрібних для неї на даному етапі знань, але не вміє робити чогось елементарного, або не відрізняється достатньою самостійністю, і т.п.

Одні батьки вважають, що підготовка потрібна для того, щоб малюк успішно пройшов співбесіду в школі. Що ж, це непогана мотивація, адже саме на співбесіді (свого роду неофіційному тестуванні) педагог та інші фахівці (психолог, логопед) можуть визначити, наскільки дитина готова до того, з чим їй доведеться зустрітися в школі: чи розвинені у неї основні базові навички (фізичні, інтелектуальні), наскільки вона вільно і впевнено спілкується, розуміє інструкції, висловлює свою думку. Тобто, підготовка до школи повинна допомогти дитині дозріти інтелектуально, соціально, емоційно і психологічно для нового етапу в житті. А це, в свою чергу, допоможе йому успішніше вчитися і закладе основу для подальшого розвитку.

Підготовка дітей до навчання в школі – фундамент для майбутньої успішності. Це відповідальний період в житті не тільки дитини, але і кожного з батьків. Початкова школа є переломним моментом на шляху становлення маленької особистості. Змінюється режим і ритм життя, з’являється відповідальність за свої дії, маленькі, але перші обов’язки. Все це в цілому викликає стрес у дитини, і те, як вона з ним впорається, багато в чому залежить від правильної підготовки.

Готовність до школи – що це таке?

Готовність до школи – це сукупність характеристик дитини старшого дошкільного віку. Це сформована здатність до самостійної роботи. Можливість сприйняття себе в соціальній позиції школяра. Над цим повинні працювати батьки самі.>Практичні уроки можна і потрібно перекладати на професіоналів. Чим раніше батьки це зроблять, тим краще. Адже деякі діти можуть освоїти навчальну програму за літо, деякі – за півроку.

Підготовка до школи – процес двосторонній (і діти, і батьки повинні працювати).

Поради психолога для батьків: до вступу в школу потрібно звернути увагу на шкільну зрілість.

Шкільна зрілістьце здатність учня справлятися з завданнями і соціальними змінами. Вона включає в себе:

  • інтелектуальну зрілість (базові навички читання, письма, рахування);
  • фізичну зрілість;
  • психологічну зрілість:
    • соціальну зрілість (вміння адаптуватися в соціумі);
    • особистісну зрілість (бажання вчитись);
    • вольову зрілість (підкорятись дисципліні);
    • емоційну зрілість (готовність дитини бути самостійним і відповідальним).

Інтелектуальну зрілість (готовність) дитини можна визначити одним способом. Перевірте кількісний словниковий запас, кругозір і знання про навколишній світ. Якщо дитина балакуча, ставить багато питань і вчиться чомусь новому з бажанням – вона готова до навчання.

Фізична зрілість. Важливо пам’ятати, що, крім готовності голови, не менш важлива і готовність тіла: навантаження на імунітет в перший шкільний рік буде серйозним, тому в останнє літо перед вступом до 1 класу було б добре, крім навчання, зайнятися і фізичною підготовкою. Дитині необхідно багато руху (в ідеалі – заняття в спортивній секції, які дають крім здоров’я також і дисциплінарні навички), свіже повітря, повноцінне харчування. Якщо у малюка є порушення здоров’я, необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем і отримати рекомендації щодо корекції стану та організації процесу навчання (можливо, доведеться навіть вибрати спеціальну школу).

Психологічно підготувати дитину до школи> – завдання батька і матері. І займатися потрібно починати якомога раніше. Діти в школі піддаються стресу від зміни соціальної позиції в суспільстві та через специфіку навчання в конкретному навчальному закладі.

Особистісна зрілість (готовність) дітей проявляється в наявності позитивної мотивації і бажанні вчитися. Підготовка дітей до школи включає в себе розмови про майбутній вступ до школи і дорослішання. “У школі я знайду багато нових друзів”, “Мені куплять красиву форму”, “Моя подруга теж вчиться в школі”. Діти часто показують особистісну готовність. Зрозуміти, що батьки зробили все для особистісної зрілості просто. Зверніть увагу на поведінку дитини. Якщо вона проявляє самостійність і готовність до нових правил, дитина готова.

Вольова зрілість (готовність) дітей дуже важлива для першокласника. Вона проявляється у вмінні підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна, і розуміти її необхідність. У школі діти повинні робити не тільки те, що їм хочеться, а й те, що вимагають. Найпідготовленіші в цьому плані діти ті, які росли в строгості. Якщо в сім’ї “мама-бос”, дитині не буде складно слухатися вчителя. Для м’яких дітей перед школою варто проводити навчальні бесіди. З іграшками і в формі гри пояснюйте всі обов’язки.

Крім запасу знань, дитині необхідно також:

  • володіти комунікативними та соціальними навичками – тобто вміти спілкуватися, вміти виразити совю думку, розуміти і головне застосовувати в повсякденному житті морально-етичні норми, прийняті в суспільстві, де вона живе, не боятися вступати в контакти з дорослими і однолітками. Малюк, який вміє писати і читати, але погано адаптується в колективі, завжди буде «білою вороною». Ось чому важливо, щоб перед школою діти відвідували садки, центри розвитку або гуртки. Тільки перебуваючи в колективі, дитина вчиться вибудовувати відносини і отримує необхідні комунікативні навички. Комунікативний навик, а також емоційна готовність малюка звичайно залишаються «за бортом». Психологи не втомлюються повторювати, що саме соціальна зрілість дошкільника гарантує йому успіх у навчанні. Щоб діти успішно «гризли граніт науки», їм повинно бути в школі емоційно комфортно.
  • вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречної агресії – або, навпаки, зайвої боязкості;
  • усвідомлювати сенс процесу навчання в школі, розуміти, що дає отримання знань, який порядок навчання в школі;
  • вміти цілеспрямовано і з власної ініціативи працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки (наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань: якщо ви з першого класу візьмете це на свої батьківські плечі, то з ймовірністю 70% цей обов’язок залишиться на них до випускного балу);
  • мати позитивне ставлення до самого себе.

Підготовка до першого класу включає в себе інтелектуальну, фізичну, психологічну роботу з дитиною.

Що повинна знати і вміти дитина перед вступом до школи (інтелектуальна готовність)

Перед вступом до школи дитина обов’язково повинна знати (називати):

  • ПІБ (власні і батьків), свою домашню адресу і телефон;
  • рід діяльності батьків;
  • місто і країну проживання;
  • найпоширеніші рослини, тварини;
  • дні тижня, пори року (і їх послідовності), кількість місяців в році;
  • кольори, види спорту і популярні професії;
  • букви і звуки;
  • правила дорожнього руху;
  • свята.

Дитина повинна розуміти різницю між:

  • «вправо» і «вліво»;
  • малий, великий;
  • широкий, вузький;
  • вулицею, містом і країною;
  • фруктами, ягодами, овочами, деревами та чагарниками;
  • звірами, птахами, рибами, комахами, дикими і домашніми тваринами;
  • буквами і звуками, голосними і приголосними (глухими і дзвінкими).

Дитина повинна вміти:

  • вирішувати прості завдання (в тому числі на логіку), відгадувати загадки;
  • відновлювати послідовність, виділяти загальні ознаки у предметів і бачити відмінності;
  • описувати картинку, переказувати історію, вчити напам’ять вірш і невеликий уривок з 5-6 речень;
  • знати цифри, рахувати хоча б до 10 і виконувати прості арифметичні дії;
  • читати (хоча б по-складах) невеликі речення (до 5 слів) і розуміти прочитане;
  • визначати кількість звуків і складів в простих словах типу «будинок», «суп», «нога»;
  • працювати з ножицями, вирізати по контуру, вирізати геометричні фігури;
  • працювати з ручкою і олівцем, проводити чіткі лінії без лінійки, штрихувати, зафарбовувати, не виходячи за контур.

Тобто на даному етапі у дитини вже повинен бути певний рівень мислення, пам’яті, уваги. Крім того, їй необхідно навчитися будувати відносини і спілкуватися – з учителем та іншими дітьми, бути ввічливою і визнавати авторитет дорослих, вміти виконувати завдання, в якихось питаннях вже бути самостійною, вчитися організованості. Всьому цьому можна навчитися як вдома, так і на спеціальних підготовчих курсах.

Українська освіта змушує батьків заздалегідь займатися навчанням з дітьми. Навчити читати своїх дітей до початку навчання в школі – це обов’язкове негласне правило. Дошкільнята повинні не тільки навчитися читати, а й писати, рахувати.

Визначення психологічної готовності дитини до школи

Психологи вказують на конкретні показники, які допоможуть визначити, чи готова дитина до школи. Якщо дитина може самостійно виконувати завдання протягом 20-30 хвилин – це означає, що її функції розвинені для занять в школі. У неї повинен бути пізнавальний інтерес. Образ школи не сприймає як покарання. Вона повинна говорити про школу, як про те, чого чекає.

Програма підготовки до школи на це впливає. Тому батьки повинні стежити за кожним кроком розвитку дитини. Але психологи вважають, що батьки повинні більше звертати увагу на те, як підготувати дитину до школи психологічно.

В середньому, психологічна готовність дитини формується між 6-7 роками. Але, відповідно до вікової психології, розвиток індивідуальний. Приймати рішення з приводу вступу в перший клас краще спільно з фахівцем.

Тест на психологічну готовність дитини до школи

Попросіть у дитини:

1. Намалювати людину. У намальованої людини повинна бути голова з волоссям або капелюхом. Повинна бути шия, яка з’єднує голову і плечі, тулуб. На обличчі – очі, ніс, рот. Руки і ноги з п’ятьма пальцями. Одяг повинен бути чоловічим.

2. Написати три коротких слова, які диктує тато. Наприклад: “агов”, “так”, “чай”. Якщо ще не пише – нехай малює.

3. Намалювати п’ять точок в формі п’ятикутника. Батько повинен намалювати ці точки, а дитина провести лінії. Звертайте увагу на те, як він це робить.

Оцінка:

Кожне завдання оцінюється від 5 до 1. Бали сумуються.

5 – найнижчий результат.

Зріла дитина отримає від 1 до 3 балів.

Середньозріла – 5-9 балів.

Незріла дитина отримає понад 10 балів.

Якщо тест показав, що дитина незріла, батькам обов’язково потрібно звернутися до дитячого психолога.

Зверніть увагу на соціальну адаптованість дитини, стабільність її емоційного стану і мотиваційну готовність.

Крім посидючості в першому класі потрібно навчитися миритися з правилами колективу. Під час розумового розвитку емоційна нестабільність може породити особистісні проблеми. Лікарі також рекомендую звертати увагу на дрібну моторику пальців дитини. Точні дрібні рухи пальцями ніг і рук вказують не тільки на сукупність скоординованих дій людини, а й на правильне функціонування нервової і зорової системи.

Як поступити в школу, що буде на співбесіді?

Як поступити в школу:

  • За півроку до вступу необхідно поговорити з директором школи, чи приймуть вас.
  • Дізнайтеся умови вступу і складу приймальної комісії.
  • Заздалегідь візьміть завдання, які будуть на вступному іспиті, якщо він є.
  • Поспілкуйтеся з батьками дітей, які теж будуть йти в цю школу.
  • Проведіть бесіду з психологом перед тестуванням.

У 2010 році в Закон України “Про дошкільну освіту” внесли безліч правок. Згідно з ним під час вступу до першого класу батьки повинні принести документ про проходження дошкільного навчання. Крім цього, проводять співбесіди з дошкільнятами. На ньому звертають увагу на особистісний розвиток і обов’язкові навички для навчання. У спеціалізованих школах вимагають написати 10-20 слів і прочитати 2-3 речення. Тому багато дітей віддають на підготовчі курси до школи.

Підготовка дітей до школи: вдома чи на курсах?

Підготовка до школи вдома

Багатьох батьків хвилює питання: чи можна підготувати дитину до школи самостійно? Однозначної відповіді психологи і педагоги не дають, тому що чимало прикладів успішних дітей, які навчалися вдома. Однак є великі ризики у розвитку комунікативних навиків. Відмовлятися повністю від дитячого садка або дошкільного закладу не варто. Навіть батьки з необхідними педагогічними навичками не зможуть замінити дитині спілкування з однолітками. Якщо малюк з якихось причин не відвідує дитячий садок, підготовку необхідно організувати вдома і додатково відвідувати спеціальні курси. Вливати дитину в колектив психологи радять якомога раніше. В ідеалі з 3-4 років. Для початку це можуть бути різні творчі гуртки, трохи пізніше – розвиваючі групи для дошкільнят.

Якщо ви вирішили готувати дитину до школи самі, то знайте, що найкращим віком для початку підготовки до школи є 3-4 роки. Адже в цьому віці дитина формується як особистість, стає зацікавленою в навколишньому світі і пізнає життя. 

В першу чергу, починаючи займатися з дитиною вдома, підготуйте план дій, але не ставте конкретних цілей, не женіться за формальними результатами. Кожна дитина індивідуальна, а порівняння з успіхами інших дітей буде її пригнічувати, може спровокувати формування у неї комплексу неповноцінності. Вона перестане цікавитися.

Ваше завдання – перетворити процес в задоволення, щоб всі заняття – завдання, приклади і читання – не викликали у дитини відторгнення, а навпаки – дарували радість. Добре, якщо дитина вже розуміє цінність навчання, і у неї є мотивація, але якщо ні, ви можете зробити так, щоб інтерес з’явився.

Як підготувати дитину до школи вдома цікаво:

  • багато спілкуватися з дитиною, відповідати на її питання, приділяти їй увагу (хоча це варто робити не тільки перед школою), разом читати;
  • перетворити навчання в гру: навіть звичайна прогулянка може стати захоплюючою пригодою. Педагоги і психологи рекомендують починати перші заняття в ігровій формі. Не потрібно відразу садити дитину за зошит або за книгу. Рахувати починайте під час прогулянки або гри: «давай порахуємо кубики», «давай дізнаємося, скільки на дереві сидить ворон» та інше. Починати вивчати букви також бажано в звичних побутових ситуаціях, наприклад, під час походу в магазин. Завдання батьків – зацікавити дитину процесом навчання;
  • використовуйте практичні заняття. Діти погано засвоюють матеріал в теорії, тому все нове підкріплюється практикою і візуалізацією. Вибирайте книги з яскравими ілюстраціями, використовуйте практичний матеріал;
  • рахуйте разом калюжі, будинки, пташок, нехай дитина називає номери будинків, читає назви вулиць і магазинів.
  • вдома на заняття до дитини можуть приходити улюблені іграшки, герої казок і т.д.;
  • читаючи або дивлячись разом навчальний мультфільм, обговорювати з дитиною те, що вона дізналася, стимулюйте дитину задавати питання. Цікавтеся її думкою, задавайте навідні запитання, щоб спонукати її висловлюватися і навчити елементарному аналізу. Якщо вона читала щось з іншим членом сім’ї (з бабусею, наприклад), попросіть її в ненав’язливій формі переказати прочитане;
  • разом ліпити, малювати, робити аплікації, збирати пазли, робити мозаїку – все це розвиває дрібну моторику;
  • приділяти увагу і фізичному розвитку, активним іграм, можна навіть організувати вдома спортивний куточок;
  • вчити самостійності і правилам безпеки вдома і на вулиці.

Чого не робити, готуючи дитину до школи:

  • Не зліться, якщо дитина чогось не розуміє і робить не так, спонукайте її задавати питання і вирішувати виникаючі проблеми, допомагайте їй, але в той же час не поспішайте робити щось за неї. 
  • Не концентруйтеся на чомусь одному, навіть якщо щось не виходить. Важлива і красиве мовлення, і увага, і пам’ять, і фізичні навички. Розвиток повинен бути гармонійним.
  • Не робіть довгі заняття без зміни діяльності. Перші заняття повинні тривати не більше 15 хвилин, пізніше – не більше 30 хвилин з перервами (2 заходи по 15 хвилин), в іншому випадку малюк втрачає терпіння та інтерес. Важливо пам’ятати, що у дітей надзвичайно рухлива психіка. Всидіти на місці 15-20 хвилин для них складно, не кажучи про те, що і не корисно. Краще чергувати заняття з читання чи письма з активними іграми, фізичними навантаженнями, математику – з малюванням, ліпленням і т.д.
  • Готуватись будь-коли. Добре виробити певний режим: в одну годину вставати, харчуватися, гуляти, займатися, лягати спати. Це допоможе малюкові простіше адаптуватися до школи.
  • Не переходьте до нового матеріалу, поки малюк не засвоїть попередній. Після початку нових «уроків» повертайтеся до вивченого. Практикуйте повторення не тільки під час уроків. Наприклад, під час прогулянки попросіть дитину згадати таблицю множення.
  • Боятися відпускати від себе дитину. Уже зараз вчіться відпускати від себе її. Страх за малюка, можливо, повністю не пройде, але ваше завдання – навчити його обходитися без вас в найелементарніших ситуаціях.
  • Не варто готувати дитину до школи в останнє літо. Не формуйте негативні асоціації з процесом навчання ще до його початку.

Навчіть математики, простим азам. Граючись іграшками, рахуйте їх. Рахуйте машини, які в’їжджають і виїжджають з двору. Не забувайте хвалити і винагороджувати за результати. Не сваріть дитину, навіть якщо вона щось не розуміє.

Підготовка дитини до школи вимагає і підготовки робочого місця. Обладнайте стіл, стілець і окремий куточок для навчання. Не забудьте і про спортивний куточок.

Перед тим, як навчити дитину писати, навчіть її читати. Почніть з розрізнення букв і звуків. Потім з запам’ятовування кожної букви окремо. Пізніше пробуйте читати слова. Так і дійдете до речень. Читайте дитині вголос, так вона буде запам’ятовувати деталі розповіді. Пізніше просіть її читати. Обговорюйте те, що вона дізналася з книги.

Поясніть дитині спокійним тоном, чому важливо вчити те, що не подобається. Адже якщо він добре вирішує ребуси, а погано пише, іншому доведеться приділити більше часу. Потрібно розвивати мову і дикцію. Якщо є явні проблеми з вимовою – попрацюйте з логопедом.

Навчання іноземної мови теж краще віддати професіоналу. Якщо він спочатку неправильно вивчить слова і правила, пізніше буде важко це виправити.

Хвалити дитину потрібно не тільки за правильні відповіді, але і за прагнення вчитися. Заохочуйте і мотивуйте тягу до знань приємними бонусами: «Давай зараз почитаємо і потім подивимося мультик». Ніколи не сваріть і не карайте малюка, якщо він відмовляється читати або у нього щось не виходить.

p>Розробіть систему оцінювання успішності. У ній не повинно бути поганої оцінки. Купіть наклейки, які будуть радувати дитину. Хмарка – потрібно намагатися більше. Сонечко – молодець. Зірочка – кращий результат. Ніяких двійок. Але це привчить її до того, що в школі будуть оцінювати всі домашні завдання.

Багато батьків помилково вважають, що готовність до школи – це вміння читати, рахувати і писати. Однак це – лише верхівка айсберга. Насправді готовність до школи – питання значно ширше. В теорії ні читати, ні писати, ні тим більше вирішувати завдання дитина вміти не повинна. У всякому разі, школа не має права відмовити дитині в реалізації його права на навчання на тій підставі, що вона цього не може – адже по ідеї завдання школи як раз в тому й полягає, щоб всього перерахованого навчити. Але на практиці виявляється, що краще йому б все це вже вміти, оскільки інакше буде складно погнатися за темпом навчання і він буде відчувати себе незатишно в середовищі «просунутих» однолітків.

Для того, щоб допомогти дитині не відчувати себе «білою вороною» і недотепою, батькам слід відповідально поставитися до процесу предшкільної підготовки і не лінуватися займатися з дитиною, або знайти час і гроші, щоб доручити це професіоналам – підготовчим курсам (краще при школі, в яку ви плануєте вступати), установам раннього розвитку дитини або приватним педагогам і психологам.

Зверніть увагу на наступне:

  • розширюйт загальний кругозір (найкращі способи розширити горизонт пізнання дитини є бесіди з нею «про життя», читання книг і їх обговорення).
  • розвивайте дрібну моторику, проводтье заняття на розвиток спритності рук і пальчиків. Це необхідно, як для розвитку вміння писати, так і для розвитку молення (ці центри «злиті» в структурі дитячого мозку). Потрібно більше малювати, ліпити, працювати з конструктором, уміти маніпулювати з дрібними предметами, як от намистинки, монетки, зубочистки, з них можна викладати картини і аплікації, нанизувати їх в намисто – все це розвиває також увагу і посидючість.
  • Тренування пам’яті – тобто заучування віршиків і пісень (крім того, що це допоможе блиснути на святі, така звичка послужить добру службу і в школі).
  • Тренування вміння аналізувати, класифікувати – тобто просити дитину структурувати історію, виявити, що сталося спочатку, що потім (причинно-наслідкові зв’язки), вміти зібрати з частин картинки ціле, розкласти предмети за будь-якою ознакою.

Однак слід пам’ятати, що навченість дитини не тотожна його здібностям і психічній зрілості. Більш того, навченість – не синонім також і високої пізнавальної активності дитини, адже нерідко батьки сприймають своє чадо як якусь «посудину», яку слід наповнити знаннями, а не як факел, який треба запалити. Ці підходи принципово різні – якщо обрати перший, дитина займає в процесі «навчання» пасивну позицію і в першому класі з’ясовується, що при широкому діапазоні «вкладених» в неї знань її власна готовність і бажання вчитися близькі до нуля. Починаються претензії батьків до вчителя: «як же так, адже він у мене такий розумний!» Але дитина, як з’ясовується, нічого не може і не хоче робити з власної ініціативи – тому весь її багаж знань так і лежить «мертвим вантажем», не приносячи користі власнику…

Курси підготовки до школи

Про платні курси підготовки до школи у нас в країні склалася неоднозначна думка. Є такі курси і при самих школах, є в некомерційних організаціях, є в приватних студіях. Нерідко на таких курсах дітей просто вчать, щоб вони відповідали правильно на певні питання і легко виконували потрібні завдання. Однак набагато важливіше, щоб малюк вчився сам робити висновки, міркувати, творчо мислити.

Курси підготовки до школи коштують дорожче індивідуальних занять. Ваша дитина цілий день перебуває в цьому навчальному закладі. Буває, що дешеві курси включають в себе тільки навчання, без харчування. Чим дорожче школа – тим вища кваліфікація репетиторів.

Найчастіше програми і методи навчання в таких школах такі, як і в державних. Дітей навчать читати по 30 слів за хвилину, писати своє ПІБ і допоможуть зазубрити 3 вірша. Аналітичне та критичне мислення відсутнє. Дошкільнята бояться робити помилки і вважають, що навчання полягає в знанні правильної відповіді.

Тому при виборі курсів підготовки дізнайтеся:

  • чи є у спеціалізованого центру ліцензія на навчання і чи викладачі мають вищу освіту;
  • За якими програмами проводиться підготовка (обов’язково повинна бути система!);
  • Якого рівня фахівці працюють;
  • Чи є свої посібники, матеріали або все це доведеться купувати самостійно;
  • Тривалість і інтенсивність занять (якщо занадто багато, то підготовка стане для дитини стресом, так що ще до школи вона може зненавидіти будь-який навчальний процес). Краще, якщо одне заняття триває не більше 15 хвилин;
  • Скільки людей в групах. По суті, чим менше, тим краще, адже в маленьких групах є можливість приділити достатньо уваги кожній дитині. Найкраще віддавати дитину на навчання в групи, де не більше 5 дітей.

Педагоги і психологи рекомендують: потрібно готуватися під вимоги школи, в яку буде ходити дитина.

Краще курсів – займатися з репетитором. Це ще й дешевше. Індивідуальний педагог повинен показати вам технології та методи навчання. Часто у репетиторів є спеціалізовані класи або обладнані кімнати вдома. Там обов’язково повинна бути ігрова зона. Світло під час занять повинне бути яскравим.

Не жертвуйте тихою годиною заради занять з репетитором.

Крім звичайного репетитора займайтеся і з психологом. Він буде проводити спеціалізовані уроки. Займайтеся з логопедом.

Не ходіть на кожне заняття з вашим чадом. Дитина повинна звикати до самостійності, яка чекає її в школі і знайти контакт з репетитором.

Підготовка до школице не тільки прагнення навчити дитину складати букви в слова і вміти рахувати пташок на паркані. Це комплексний процес, в результаті якого малюк повинен навчитися думати, мати уяву, розвинути пам’ять, вміти правильно спілкуватися з оточуючими його людьми і бути готовим вирішити проблему і орієнтуватися в різних ситуаціях. Безумовно, варто займатися з дитиною і вдома, але для більш успішної підготовки можна вибрати перевірені курси, де з майбутнім першокласником працюватимуть справжні професіонали.

Не зайвим все-таки буде поводити малюка на курси, особливо, якщо він не відвідує дитячий садок. Навіть елементарні навички спілкування з різними людьми і вміння будувати відносини в різних ситуаціях, коли мами з татом немає поруч, стануть в нагоді йому в подальшому житті. І тоді перший рік школи не перетвориться в сильний стрес.

Для досягнення результату повної готовності до вступу в школу батьки повинні:

  • забезпечити безболісну адаптацію в новому соціумі;
  • зробити перехід з дитячого віку в шкільний безстресовим;
  • слухати репетитора і не робити те, що хочеться.

У цьому віці діти ще схильні до того, щоб не дотримуватися дисципліни. Особливо ті, хто ріс в люблячій сім’ї. У таких випадках іноді треба займатися з педагогом-психологом.

Отже, озброєні усіма цими знаннями, ви легше подужаєте дорогу до школи. Однак пам’ятайте: найголовніше для першокласника – не вміння і навички, а впевненість в своїх силах і в батьківській підтримці, що б не відбувалося в школі. Успіхів!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *