Амарант: опис, користь, вирощування

Автор: Олексій

Що таке амарант?

Амарант (дивіться фото нижче) знали ще стародавні інки та ацтеки, йому поклонялися, колись давно його називали “даром небожителів”, “харчем богів”. Проте нині він майже зник на своїй батьківщині в Центральній Америці. Відродження амаранту як культури розпочалося тільки в XX столітті завдяки вченим, яких зацікавили його хімічний склад та біологічна цінність. Академік М.І.Вавилов свого часу сказав про амарант: “Цей злак нагодує все людство у майбутньому”.

Амарант — це однорічник заввишки 3—4 м. Листям і стеблом схожий до відомого бур’яну – щириці. На вершечку стебла велика волоть із насінням. 

Амінокислотний склад

Ця рослина — рекордсмен за вмістом рослинного білка, а за його якістю перевершує такі добре відомі білкові росли­ни, як горох, квасоля, соя та ін. Зелень амаранту в Японії прирівнюють до м’яса кальмарів. Вчені встановили, що лізи­ну в його складі в 2,5 рази більше, ніж у кукурудзі. Лізин – це незамінна в організмі людини амінокислота.

Використання в їжі та тваринництві

Із ньо­го в Японії та США роблять сотні страв на різні смаки. Що тільки не можна робити з листя амаранту: сушити на зиму, солити, квасити, маринувати, робити соки і напої. Із зерен роблять амарантову олію, яка є найдорожчою з рослинних олій. Підсмажені зерна амаранту можуть замінити горіхи та мах у кондитерських виробах.

Амарант — це також дуже цінна кормова культу­ра. Амарант дає вихід зелені до 2 000 ц за три укоси з 1 га, зерна ж — 50—70 ц з 1 га. Якщо добавляти 20% зелені амаранту до корму птиці та худоби, то це збільшує добовий приріст молодняка більше, аніж удвічі, до того ж їдять його всі: кури й гуси, телята й поросята, кролі й нутрії.

Амарант в медицині

Неоціненна ще одна якість амаранту — його лікувальний та оздоровчий вплив на людський організм. При таких хворобах, як цукровий діабет, ожиріння, не­вроз, атеросклероз, аденома, нічне не­триманнія сечі, запальні процеси сечоста­тевої системи, імпотенція – допоможе амарантовий чай. Він виводить з організму людини радіонукліди.

А бджолярам ця диво-рослина дає змогу зміцнити бджині лосім’ї. Суміш цукрового сиропу з амарантовим борошном сприяє ефек­тивнішому розвитку сімей, на вароатоз бджоли не хворі­ють.

Вирощування амаранту

Вирощування амаранту — річ нескладна.

Для засівання однієї сотки городу вистачить чайної ложки насіння.

Висівання проводять, коли грунт вже добре прогріється до 10—12 градусів Цельсія. Засівають амарант у борозенки завглибшки 0,5—1 см. Дрібне насіння амаранту доцільно змішувати під час висівання з піском.

Загущені сходи прорі­джують (пересаджують на інше місце). Між рядками має бути відстань 50—70 см, а між рослинами в рядку — 30 см.

Найбільша урожайнсть амаранту – на окультурених грунтах, хоча добре росте на всіх.

Амарант любить орга­нічні добрива. Їх вносять по 10 кг на 1 кв. м під перекопуван­ня.

Основні агротехнічні заходи — поливання при пересиханні грун­ту, прополювання у перший місяць розвитку (потім амарант сам заглушить будь-який бур’ян).

В період вегетації на зиму роблять заготов­ки листя. В час, коли дозріє насіння, зрі­зають волоті секатором, їх потім в’яжуть у віники і підвішують до цілковитого виси­хання. Сухі віники молотять, а зерно про­віюють. Обмолочені віники можна згодову­вати худобі.

Зерно амаранту добре зберіга­ється у скляних банках з пластмасовими кришками. Заготуйте також порошок з листя амаранту, він згодиться не тільки для страв, а й для лікування різних недуг.

Амарант у нас рідко вирощують, можливо, через те, що рецепти страв із нього малові­домі. Ось тут кілька рецептів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *